Учень 1: Шановні батьки, діти та учителі! Ми запросили вас до нашої господи на хліб та сіль, на слово щире, на родинне свято Матері. Тож нехай сьогодні в нашому залі та й по всій Україні прозвучать щирі слова дитячих побажань своїм матерям і пісні, присвячені їм.
Учень 2: Мама! Мати! Матуся! Скільки спогадів, тепла і ласки таїть це магічне слово, бо називає людину, чия любов не знає меж, чиїми грудьми вигодувано цілий світ.
Учень 1: Це перше слово, мовлене нами, на все життя залишається дорогим у серці!
Учень 2: У хвилини радості і печалі пташкою надій злітає з наших уст, тамує біль.
Учень 1: Рідна мати моя... Вона – любов, вона – печаль і втіха,
Жива вода на виразки душі.
Поки живе – обмежене від лиха,
Завжди підтримає мене в житті.
Учень 2: У травні, коли прокидається від сну природа, коли дзвенить у блакиті пісня жайворонка, теплий весняний вітерець приносить Свято матері, яке прийшло до нас із далекої Філадельфії, завдяки зусиллям молодої американки Анни Джарвіс.
Учень 1: Вона втратила свою матір. Смерть була раптовою і передчасною. Анна звернулася з листом до конгресменів та Президента Америки, у яких запропонувала раз на рік, навесні, вшановувати матір. Ідею Анни Джарвіс підхопили у світі.
Учень 2: Вперше в Україні, в Галичині, це свято відзначалося у 1929 році. У цей день люди в національному одязі йшли зранку до церкви на богослужіння, а пізніше – тисячі дітей під звуки музики, з квітами в руках йшли вулицями міст чи сіл до площі, де відбувалося свято.
Учень 1: Пісні, вірші, вистави, виставки виробів, квіти, жарти, сміх були адресовані матерям.
Учень 2: Після 1939 року це свято було заборонене, але відновлюється Україна, а разом з нею і ті свята, які були дорогими нашому українському народові.
Учень 1: З 1990 року Свято матері повернулося на Україну і святкується у другу неділю травня.
Учень 2: Місяць травень – це місяць Небесної Матері Діви Марії, яка до нашого народу є особливо шанованою, заступницею скривджених і знедолених, яка благословила у хресну путь свого єдиного Сина – Спасителя людства.
Учень 1: І сьогоднішнє свято – це свято Божої Матері, матері України і нашої земної матері, яка дала нам життя.
Учень 2: Адже саме вони є тими чистими джерелами, з котрих людина живиться від першого свого подиху на цьому світі до останніх днів життя.
Учень 1: Ой маю я три матері, та всі три хороші –
Три матері, три квіточки, як три красні рожі,
Перша мати – Непорочна, як лілея біла,
Із дитятком – немовлятком, Пречистая Діва,
Учень 2: Друга мати – це найкраща на світі країна,
Земля наша, наша славна ненька Україна.
Учень 1: Третя мати – що ж про неї гарного сказати?
Це ласкава, люба, мила, рідна моя мати.
Учень 2:Ой маю я три матері, та всі три хороші,
Три матері, як три квітки, як три красні рожі.
Учень 1: Слово „мати”... Вічне й неповторне, як світ. Де б ми не були, щоб ми не робили, та завжди матуся освітлює наш шлях своїм ніжним серцем, відданим своїй дитині. вона завжди поруч – і в дні важкі, і в дні на щастя щедрі.
Учень 2: Мати... Матуся...Ненька... З цим словом у нас асоціюється все добро, щире, людське.
Учень 1: Це людина, перед якою ми будемо завжди в боргу, будемо завжди цілувати її руки, які пестили нас у дитинстві, чия душа завжди іде з нами по життю, підтримує нас у годину радості й печалі.
Учень 2: Материнське серце здатне пройматися болем дитини на відстані, журитися долею своїх дітей усе життя. Якби могла сонечко прихилила б.
Учень 1: У народі кажуть: „Як під сонцем квітам, так з матір’ю дітям”. Бо ж справді, мати в хаті – це сонечко, що дає життя всій родині.
Учень 2: Хто матір забуває,
Того Бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають.
Чужі люди проганяють,
І немає злому,
На всій землі безконечній
Веселого дому.
Учень 1: Невгамовний біль втрати найдорожчої в світі людини – матері. Тільки тоді розумієш, що вона для тебе значила, коли не стане її на світі.
Учень 2: Немає, друзі, нічого більшого на світі як любов материнська. Вона ще не пізнана до кінця, хоч оспівана у сотнях, а може, тисячах поетичних творів.
Дівчину вродливу юнак покохав:
Дорожче від неї у світі не мав.
І клявся, божився, що любить її
Над сонце, над місяць, над зорі ясні.
„тебе я кохаю. За тебе умру.
Віддам за кохання і неньку стару”.
Та мила його не боялась гріха:
Була. Як гадюка, зрадлива, лиха.
Всміхнулась лукаво і каже йому:
„Не вірю, козаче, коханню твому.
Як справді кохаєш, вірний єси,
Мені серце неньки живе принеси.”
Юнак мов стерявся: не їв і не спав,
Три дні і три ночі він десь пропадав.
І стався опівночі лютий злочин.
Мов кат, витяв серце у матері син...
І знову до милої з серцем в руках,
Побіг, і скажений гонив його жах,
Ось-ось добігає, не чуючи ніг...
Та раптом спіткнувся і впав на поріг.
І серденько неньчине кров’ю стекло,
І ніжно від жалю воно прорекло.
Востаннє озвалось до сина в ту мить:
„Мій любий, ти впав... Чи тобі не болить? ”
Учень 1: Мати – всьому початок. Мати – берегиня роду, домашнього вогнища. Саме вона є тією ниточкою, яка єднає всю родину.
Учень 2: Вам, любі наші матері, щастя земного, здоров’я доброго, хай горе обминає родини ваші, а Матір божа вас оберігає, і хай у вас і в нас все буде гаразд.
