Роль методичної роботи в підвищенні
рівня професійної
підготовки вчителя
Якість навчально-виховного процесу школи, його результати
певною мірою залежать від учителя, його теоретичної підготовки, педагогічної та
методичної майстерності.
З метою поліпшення фахової підготовки педагогічних кадрів у
школах проводять спеціальну методичну роботу, яка спонукає кожного вчителя до
підвищення свого фахового рівня; сприяє взаємному збагаченню членів
педагогічного колективу педагогічними знахідками, дає змогу молодим учителям
вчитися педагогічної майстерності у старших і досвідченіших колег, забезпечує
підтримання в педагогічному колективі духу творчості, прагнення до пошуку.
У процесі методичної роботи здійснюються підвищення
наукового рівня вчителя, його підготовка до засвоєння змісту нових програм і
технологій їх реалізації, постійне ознайомлення з досягненнями
психолого-педагогічних дисциплін і методик викладання, вивчення і впровадження
у шкільну практику передового педагогічного досвіду, творче виконання
перевірених рекомендацій, збагачення новими, прогресивними й досконалими методами
і засобами навчання, вдосконалення навичок самоосвітньої роботи вчителя,
надання йому кваліфікованої допомоги з теорії та практичної діяльності.
Методична робота в сучасній школі
передбачає такі напрями:
1) поглиблення філософсько-педагогічних знань, спрямованих
на відродження й розвиток національної освіти в Україні, вивчення педагогічної
теорії та методики навчання і виховання, психології, етики, естетики,
поглиблення науково-теоретичної підготовки з предмета і методики його
викладання з урахуванням вимог Закону «Про мови» в Україні;
2) вивчення діалектики і принципів розвитку української
національної школи; збагачення педагогічних кадрів надбаннями української
педагогіки, науки, культури; вивчення теорії та досягнень науки з питань
викладання предметів, володіння сучасними науковими методами; глибоке вивчення
й практична реалізація оновлених програм і підручників, розуміння їх
особливостей і виконання з позиції формування національної школи;
3) освоєння методики викладання додаткових предметів; випереджувальний
розгляд питань методики вивчення складних розділів навчальних програм з
проведенням відкритих уроків, використанням наочних посібників, ТЗН,
дидактичних матеріалів;
4) освоєння і практичне застосування теоретичних положень
загальної дидактики, методики та принципів активізації навчальної діяльності
учнів і формування у них наукового світогляду, виходячи з вимог
етнопедагогіки;
5) систематичне інформування про нові методичні
рекомендації, публікації щодо змісту й методики навчально-виховної роботи,
глибоке вивчення відповідних державних нормативних документів;
6) упровадження досягнень етнопедагогіки, психології та
окремих методик і передового педагогічного досвіду із зверненням особливої
уваги на використання в діяльності педагогічних колективів зразків національної
культури і традицій.
